Заборона катування, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження і покарання захищається статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Варто зазначити, що абсолютна заборона катування, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження і покарання є імперативною нормою, що не передбачає винятків. Як постійно підкреслює у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, вона відображає одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства.
Сфера застосування статті 3 Конвенції:
- перебування особи під контролем держави
- розслідування скарг про погане поводження
- розслідування фактів, що свідчать про погане поводження
- компенсація у зв’язку з поганим поводженням
- усі питання перебування під вартою та/або під контролем державних органів
- очікування покарання
- затримання осіб, які мають серйозні фізичні вади
- дисциплінарні покарання
- поводження з особами, які мають психічні розлади
- примусові заходи медичного характеру
- надання медичної допомоги
- примусове годування
- зберігання медичної документації
- зараження смертельною хворобою
- застосування спецзасобів та зброї
- застосування сили
- надзвичайні ситуації
- надзвичайний стан
- планування та проведення операцій із застосуванням сили
- зникнення особи
- безпечність спорудження та експлуатації об’єктів
- загроза поганого поводження
- попередження поганого поводження з боку цивільних осіб
- особи, що знаходяться під опікою та піклуванням
- опікуни та піклувальники
- насильство в сім’ї
- усиновлення
- притулки, дитячі садочки, школи, інтернати, дитячі табори
- вислання, депортація, екстрадиція
- торгівля людьми
- кабала
- сексуальне рабство
- дискримінація за ознаками раси, статі, національності, релігії, сексуальної орієнтації.
Порівняно із формулюванням в інших міжнародних договорах, у ст. 3 Конвенції дуже лаконічно і стисло, але у чіткій пасивній формі викладена абсолютна заборона катування та поганого поводження, однак у ній криється надзвичайно широкий зміст та значущість, адже йдеться про невід’ємні права фізичної і моральної недоторканності людини. Відповідно до статті 3 Конвенції, держава зобов’язана дотримуватися як негативних, так і позитивних зобов’язань. У фаховій літературі і судовій практиці виділяють матеріальні та процесуальні аспекти порушень за статтею 3 Конвенції. Так, у практиці Європейського суду з прав людини можна виявити констатацію недотримання негативних зобов’язань у трьох основних категоріях порушень матеріального характеру:
1) неналежного поводження правоохоронних органів навмисного характеру (під час арешту і після, під час допиту в поліції, фізичне і психологічне насильство стосовно осіб, які знаходяться під вартою, а саме: зґвалтування, каліцтва, переломи, насильницьке годування без потреби, одягання мішка на голову, позбавлення сну і т.п.);
2) неналежне поводження під час законних або незаконних дій посадових чи службових осіб держави (вислання, екстрадиція в країну, де заявникам загрожує застосування дій, що порушують ст. 3; тілесні покарання, навмисне знищення майна, неповідомлення рідним місця тримання під вартою чи ув’язнення та ін.);
3) неналежне поводження як результат упущень чи бездіяльності посадових і службових осіб держави (ненадання медичної допомоги, що призвело до тяжких наслідків, незвільнення ув’язненого через халатне ставлення до обов’язків, коли термін ув’язнення закінчився та ін.).
Позитивні зобов’язання (процесуальний аспект порушень ст. 3 Конвенції) насамперед охоплюють:
1) проведення ефективного розслідування викладених у заяві скарг;
2) попередження, припинення і покарання за неналежне поводження з боку приватних осіб.
Регіональне відділення
Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду
з прав людини при Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми)
